Една пчела след изгрева жужи,
загледана в мастилницата на небето
и тромавото облаче ръмжи
къщурчица самотна сред полето.
Бездомен споменът се рее пак
реинкарниран в малка бяла птица
и паячето в ъгълче от мрак
изплита в паяжина своята душица.
© Младен Мисана Все права защищены
Після сходу сонця
Бджола дзичить, бо сонечко зійшло,
Вдивляючись в чорнильницю небесну,
Бурчить незграбна хмара над селом
Й над хутірцем у полі чуть цю месу.
Знов, як безхатько, спогад промайнув
І перевтілився на птаха чи видіння,
А десь у темряві свій кут знайшов павук
Й вплітає свою душу в павутиння.