А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.
У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!
Крила (Лена Костенко)
На крилатите път не им требе.
Като няма земя, имат си небе.
Като няма поле, те летят си на воля.
Като нямат пари, в облаците се реят.
Ей така просто птиците си живеят…
А хората? Какво за хората?
По земята ходят. Де летят, не могат.
А с крила махат. Със крила махат!
Тия крила не са от пера,
А от правда, честност и доброта.
Нечии са от вечна дързост,
а други от любов и вярност.
На трети са от труд неуморен,
а други – от грижовност за болен.
Някои са от вяра и песни,
от поезия и от мечти чудесни.
Хората да летят, не могат.
А с крила махат. Със крила махат!!!
© Kancho Vladislavov Всички права запазени
Ми - воїни! Не ледарі. Не лежні
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те.
(Ліна Костенко)
переклад змісту
. Ние сме воини! Не мързелив. Не празен.
Работа нашата е праведна и свята
Кой за какво се бори, а ние сме за независимост
Така че ни е трудно заради това,